У Полтаві відбувся благодійний, 466-й, концерт Kozak System
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
В Україні триває повномасштабна війна за незалежність. У цій війні відомий український гурт Kozak System визначив свій напрямок боротьби з ворогом – роботу із підтримки морального духу українців та забезпечення Сил оборони засобами знищення окупантів. Тож кожен концерт цього гурту – це фактично акція «два в одному». І 15 лютого в Полтаві вона була вже 466-ю…
«Наші акції відбувались в містах, селах, селищах, – сказав на початку виступу фронтмен Kozak System Іван Леньо. – Ми починали на площах міст для того, щоби витягнути людей, які, очевидно, налякалися війни, для того, щоб почати з ними діалог, для того, щоб люди знайшли себе в цей непростий час. Пізніше ми поїхали в кожне місто й село будь-якої області України. Пізніше це були розташування [бригад]. Наші акції відбувалися по всій лінії – від Курахового, Оріхова, Селидового, Новогродівки, Покровськ, Добропілля, Мирноград, Святогірськ, Лиман, Слов’янськ, Дружківка, Констаха. Словом, кому як не нам можна дати аналіз психологічного стану українців — і тих, хто на сьогодні в зоні бойових, і тих, хто на сьогодні в тилу, але так чи так включений у Сили оборони. Ми змінились. Ми стали серйознішими, ми стали розумнішими. Загалом, ви будете здивовані, але саме цей час – це, можливо, найважчий, безперечно, але найважливіший час у житті кожного українця. Тому що історію значно цікавіше творити, аніж читати. І нині ми з вами творимо цю історію. Від Ужгорода, Мукачева, Чернівців, Івано-Франківська до крайніх міст і сіл сходу України вже немає наївних людей, які продовжують очікувати закінчення війни. Тому що вони розуміють, що екзистенційні війни, а росія веде проти нас саме екзистенційну війну, вони закінчуються перемогою когось одного. Зрозуміло, що на сьогодні ми тримаємо лінію оборони, вся країна працює на Сили оборони, і поки що рано говорити про те, що ми можемо піти в контрнаступ і дійти до кремля. Але наша стратегія правильна. Росії потрібна перемога будь-яким шляхом, і вона кидає величезні сили й засоби, які ми успішно знищуємо. Російська економіка висотується, росія вже вигнанець на геополітичній арені, і я впевнений, що перемога – не за горами. Та для цього нам треба продовжувати робити свою роботу… Зараз іде екзистенційна боротьба за виживання. Іншими словами: ми боремося, тому ми й живі; ми живі, тому що боремося».
Як символ цієї боротьби на початку концерту у виконанні гурту прозвучав гімн 10-ї гірсько-штурмової бригади «Едельвейси», автор слів якого, український поет, блогер, громадський діяч, командир батальйону вказаної бригади Гліб Бабич загинув 28 липня 2022 року поблизу Ізюма. Потім були пісні, присвячені захисникам Маріуполя та «Азовсталі» («АЗОВ-СТАЛЬ»), матерям, які чекають на своїх дітей-захисників («Як відгримить війна»), тим, хто, незважаючи ні на що, залишається в Україні й підтримує Сили оборони («Мій друг»), та ін.
За словами Івана Леньо, війна змінила життя багатьох людей. Щоправда, дехто й досі продовжує озиратися назад, бідкається, що зруйнувалися всі плани, що ніяк не може звикнути до воєнних реалій, але…
«Хтось із мудрих сказав: «Змінюйся або помри». На сьогодні ця фраза неметафорична для нас. На сьогодні ті, хто 24/7 включені в роботу або в ЗСУ, або для ЗСУ, не запитують, коли закінчиться війна. Вони не хапаються за ранку за телефони й не читають новини, у яких особливо нічого цікавого та позитивного не знайдеш. Тому що йде рутинна робота зі знищення особового складу ворога, і не тільки: і логістичних шляхів, і тих тилових місць, де ворог накопичує або зброю, або особовий склад. А що до планів, війна змінила плани всіх. Я думаю, яскравий приклад – це Роберт Бровді («Мадяр»), який до війни був бізнесменом. На сьогодні він одна з яскравих фігур Збройних сил України, командувач Сил безпілотних систем. Або Ігор Оболенький («Корнет»), комбриг. Нині він командир корпусу «Хартія», а до війни був менеджером однієї з фабрик МХП. Або Юрко Федоренко («Ахілес»). Той, хто до війни будував політичну кар’єру, був депутатом районної ради. На сьогодні він один із культових офіцерів Сили безпілотних систем. Я можу продовжувати до безкінечності перелік тих, хто ще до повномасштабки мав інші професії й інші плани. Але… Змінюйся або помри. І заради виживання на сьогодні треба знаходити себе в Силах оборони. Ми теж планували відіграти ювілей Kozak System на той момент, на початок повнонаштабки, нам виповнилось 10 років. Однак війна змінила наші плани, ми поїхали до людей», – розповів співак.
Тепер частину тижня гурт присвячує виступам в різних областях України. Нещодавно він уже побував із концертом у Полтаві. І от 15 лютого відбувся ще один візит. Чим вони відрізняються?
«Це контроверсійне питання, – зауважив Іван Леньо, відповівши на питання «НП медіа» після виступу. – Тому що, якщо я скажу «нічим», то це буде дуже коротко й неправильно. Що той раз, що цей раз був повний зал. Що цей раз, що той раз була реакція на ті слова, які викликали в людях резонанс. І енергія — що попередній раз, що цей раз — була абсолютно однаковою. Це говорить про те, що в українців нарешті визріла певна стабільність психіки, яка дозволяє тримати голову, скажімо так, під контролем, незалежно від того, як би не було важко. Все одно ми розуміємо, що попереду нас чекає перемога. Всі сконцентровані, тому, думаю, що і третій концерт теж буде таким самим – повний зал і багато тепла».
Але перед тим… На музикантів чекає ще не одна поїздка в зону бойових дій – із виступами й обов’язково обладнанням, закупленим для оборонців завдяки коштам, які збираються під час благодійних заходів. У Полтаві такий збір проводили як донатами, так і через продаж мерчу та аукціон.
На останньому було виручено загалом понад 60 тис. грн за дві картини – груповий портрет Kozak System, написаний до пісні «Українське сонце», створеної, до речі, Сергієм Соловієм (труба), який уміло керував торгами. Кожен із учасників гурту особисто підписав обидві роботи просто на сцені. І одна з них була одразу подарована покупцем пораненим воїнам, присутнім у залі.
Власне, у такому графіку (благодійні концерти – поїздки до військовиків – благодійні концерти…) Kozak System: фронтмен, акордеоніст гурту Іван Леньо, гітарист, випускник нині Полтавського фахового коледжу мистецтв імені Миколи Лисенка Олександр Дем’яненко, бас-гітарист Володимир Шерстюк, Сергій Борисенко (кахон), Сергій Соловій (труба), а також їхні помічники живуть уже чотири роки.
«Чи важко? Не знаю. Я не знаю, як можна по-іншому, – зазначив Іван Леньо. – Я завжди свій життєвий тонус визначаю з тими моїми друзями, які на сьогодні на позиціях. І якщо я чую, що чергових два воїни вийшли нарешті з позиції, яку утримували 247 днів, то те, що робимо ми, – це неважко. Навіть дуже неважко. І щодо майбутнього я так скажу: ми відіграємо наш ювілейний концерт. І обов’язково вас запросимо на цей концерт. А відбудеться він на руїнах … кремля».
А поки що музиканти сконцентровані лише на роботі на перемогу: підтримці морального духу українців, забезпеченні Сил оборони необхідним обладнанням та вдячності тим, хто стояв і стоїть на передньому краї, захищаючи свій народ від агресора ціною власного здоров’я та життя.
По завершенні концерту відвідувачі мали змогу поспілкуватися з учасниками гурту, зробити фото на згадку, отримати автографи, придбати мерч.
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
